Баллада о прайде

Что означает быть гордыми и свободными и продолжать бороться с дегуманизацией и нападениями на расизированные и бедные группы населения, продолжать противостоять группировкам, которые пытаются указывать кому и где жить, отказывая в существовании маргинализированных групп в публичном пространстве? Что значит говорить не только о сексуальности, когда наши жизни зависят от многих ресурсов (как, например, здравоохранение, условия жилья, образование, транспортная инфраструктура и т.д.), доступ к которым все больше ограничивается? Достаточно ли номинально «включить» определенную группу в акцию протеста без переосмысления распределения ресурсов в обществе? Или как будет мыслиться гордость, если повестка протеста будет открыто выступать против антиромских погромов в Украине и против патологизации трансгендерных и интерсекс-людей? Как тогда мы будем представлять себе солидарность и коалиции, в основе которых – взаимоподдержка и взаимопомощь? Ведь это и будет «традицией» прайдов. (Полностью читайте на украинском).

Слушать текст в аудиоформате (на украинском)

Женский или феминистический? Что случилось с маршем к 8 Марта

«Європейські інші»: конструювання європейськості та логіка расування

У книжці «Європейські Інші» Фатіма Ель-Таєб показує, що ідея раси властива сучасному європейському мисленню. В такий спосіб авторка спростовує панівний наратив про Європу як буцім «безрасовий» континент і нагадує, що хоч Європа й залишається на марґінесах дискусій про расу і расизм (надто, коли порівнювати зі США, які вважаються осердям расизму), однак притаманні колоніальним імперіям поняття про расу та расові політики виникли саме в Європі, а вже звідти їх було експортовано по всьому світу. Отже, книжка долучається до наукового й активістського обговорення європейських форм расування, що їм зазвичай приділяють небагато уваги, адже вони не відповідають усталеним поглядам на расу, а расове мислення і його наслідки лишаються невидимими завдяки логіці «безрасовості». Ель-Таєб поміщає Європу в ширший контекст расово «сліпих» ідеологій і показує наявне тут переплетення раси та релігії, а також механізми екстерналізації расованого населення, які й уможливлюють образ гомогенної «білої» Європи, на позір «інклюзивної» та «постнаціональної». (Повністю рецензію читайте англійською).

Привласнення фемінізму: ґендер, мілітаризм і Резолюція 1325 Ради Безпеки ООН

Анотація

Резолюцію 1325 Ради Безпеки ООН часто називають історичною. Але, незважаючи на її революційний потенціал, я доводжу, що Резолюцію було створено посередництвом ґендерованих дискурсів, що уможливили її використання в мілітаристських цілях. З опертям на постструктуралістську феміністичну теорію міжнародних відносин, я розглядаю Резолюцію як дискурсивну практику і стверджую: те, як ООН концептуалізує й інтерпретує ґендер і безпеку, дає можливість державам використати радикальні наміри резолюції для легітимації та нормалізації мілітаристських практик і для замовчування анти-мілітаристської критики. Щоб оприявнити це, я вивчаю ґендеровані дискурси, що лежать в основі Резолюції, і показую два основні шляхи її мілітаризації (разом з наявними процесами мілітаризації в Республіці Вірменія). (Повністю статтю можна читати англійською і в перекладі українською).

Після війни встановлюється справедливість? Сексуальне насильство під час війни та правовий націоналізм в чотирьох країнах колишньої Югославії

В своєму виступі ми показали, що цілі, задекларовані й лобійовані жіночими організаціями – відновлення суспільства загалом з особливою увагою до питань викорінення сексуального і гендерно-обумовленого насильства, роззброєння, встановлення миру й антимілітаристських цінностей – не віддзеркалені в ґендерно-мейнстримній складовій Резолюції 1325, всі питання тут зведено до залучення жінок в армію та поліцію. Те, як Pезолюцію 1325 імплементовано десятиліттями по завершенню воєн, показує, що надії і сподівання жіночих організацій не здійснилися. Держави-наступниці колишньої Югославії не лише не запровадили надійних і послідовних механізмів для встановлення справделивості і недопущення безкарності, відповідно UNSCR 1325 (пункт 11), але водночас використали ці механізми, аби просунути своєрідний правовий націоналізм. (Повністю читайте англійською).

Неудачи удачного перехода

Pages7