Казкова мандрівка разом із дитячим художнім телесеріалом, створеним на основі народної казки про принцесу, що успішно вдавала з себе лицаря-чоловіка, не є безпроблемною. Навпаки, вона виразно вимагає критичного прочитання як наратив, який багато що вилучає для утвердження визначеного, більше є шляхом антропоморфізму й антропоцентризму, ніж способом їх подолання. Але саме ця дивна, заледве робоча, «віддалена» форма вабить нас можливістю ствердити любов до оповідання історій, що водночас передбачає любов до письма та любов до голосу, яким казку розказано, любов до пристрасних голосів інших жінок (не-чоловіків), що вдихають у розказане життя, до звуку власного голосу – еротичного задоволення самодоторків і переживання самої себе. (Читайте повний текст російською).
