Фестиваль феміністичного кіно «Фільма» розпочнеться 23 листопада!

Цього року «Фільма» відзначить перший ювілей: фестиваль відбудеться впʼяте. Онлайн-трансляції триватимуть з 23 листопада до 7 грудня 2025 включно.
На сайті фестивалю будуть доступні 15 стрічок у трьох програмах: сформованій на основі поданих заявок добірці «Змінити те, що не можна прийняти», ВІЛ-активістській програмі «Берегти себе, берегти всіх», а також створеній спільно з кінофестивалем RestFest добірці «Кріпувати, жити, любити».

Стрічки з програми «Змінити те, що не можна прийняти» дають нам зрозуміти, що шляхи до радикально іншого справедливого майбутнього можливі завдяки активізму.

Добірка «Берегти себе, берегти всіх» пропонує подивитися на ВІЛ/СНІД не лише як на медичну тему, але також і як на простір для діалогу між поколіннями, культурами та тілами. Відібрані до програми стрічки відкривають простір для транс* і лесбійських історій, що рідко потрапляють у фокус кінематографу, хоча формують важливу частину глобальної боротьби з ВІЛ/СНІД – боротьби за видимість, гідність і любов. 

Фільми програми «Кріпувати, жити, любити», як зазначає співкуратор_ка програми Міріам Бек, представляють такий важливий, хоч і рідко зображуваний, погляд на життя людей з інвалідностями, хронічними захворюваннями, Глухих, Божевільних та/або Нейровідмінних1, показуючи, що їхній досвід розмаїтий, багатошаровий і прекрасний.

На сайті фестивалю доступні кураторські рефлексії про кожну програму.

Фестиваль відбувається переважно онлайн. Доступ до більшості фільмів – без територіальних обмежень та є безкоштовним. Усі фільми мають розгорнуті українські та англійські (SDH) субтитри. Для фільмів «Дорогий Лу Салліване», «Іще одна історія кохання. Жінки та СНІД», «Офсайд: нерівна гра» та «Витіснені» будуть доступні звукоописи українською мовою. Для всіх стрічок програми «Кріпувати, любити, жити» будуть доступні звукоописи українською та англійською мовами. 

До того ж «Фільма» знову влаштовує офлайн-покази з партнерськими ініціативами: у Кривому Розі з «Рівними в Кривому», в Одесі із «САД-Street Aid Daily», у Харкові зі «Сферою», а також із «Центром сучасної культури у Дніпрі» (розклад показів буде доступний на сайті). У рамках фестивалю відбудуться й закордонні офлайн-покази.

Під час перебігу фестивалю публікуватимуться інтерв’ю з автор_ками стрічок з усіх трьох програм, а також інтервʼю з українською ВІЛ-активісткою й феміністкою Лаймою Гейдар.

«Фільма» 2025 відбудеться за підтримки Rosa Luxemburg Stiftung в Україні, RFSL та в партнерстві з «Visual aids», «Доступне кіно» та RestFest.

Медійну підтримку фестивалю надають «Критика Феміністична», «Спільне» і «Хмарочос».

Детальніше про практики переприсвоєння та феміністичні / кріп-підходи до інвалідності можна прочитати в тексті олекси шевченко у нашому ґайді «Інклюзивна мова та інструменти доступності».

Про фестиваль феміністичного кіно «Фільма»

Фестиваль створено 2021 року феміністичним колективом як спільний майданчик для фільмів, що відповідають принципам інтерсекційного фемінізму, антирасизму, антиколоніалізму, інклюзії та культури згоди. Розмови з автор_ками та персонаж_ками стрічок, а також дослідни_цями та активіст_ками – невіддільна частина програми.

Неієрархічний підхід. Фестиваль проводиться не на конкурсній основі та відкритий до кіноробіт усіх форматів, хронометражу та жанрів – ігрові, документальні, анімаційні, експериментальні фільми може бути показано в рамках тематичних програм. Усі фільми від дебютів та експериментального кіно до «класики» є для нас рівноцінними. Ми хочемо приділяти більше уваги темам і методам створення феміністичного кіно і розвивати взаємопідтримку серед однодум_иць незалежно від форм, із якими працюємо.

Безпека. Ми маємо на меті створити простір, вільний від мізогінії, трансфобії, расизму, гетеросексизму, ейблізму та інших форм пригнічення – простір, у якому можливий пошук точок перетину між потребами всіх вразливих груп, пошук взаєморозуміння та взаємопідтримки.

Програма фестивалю 2025

1. Змінити те, що не можна прийняти  

• Витіснені, режисура: Марина Я, Костянтин Малеонюк, Україна, 25 хвилин, 2025, документальний кіноесей. Для безпритульних міський простір стає місцем для життя. Вони живуть у парках, скверах, люках, закинутих будівлях. Місто стає домом. Лавка — ліжком, смітник — джерелом їжі, фонтани — душем. «Витіснені» — це історії бездомних людей Одеси про їхні сни, жахи, надії та тривоги.

• Кожен документ цивілізації, режисура: Татіана Масу Ґонсалес, Аргентина, 90 хвилин, 2024, експериметальний, документальний. Цей фільм — процес розкопок. Або ж розтин ландшафту там, де п’ятнадцять років тому держава забрала Люсіано Арруґу.

• Сестри, режисура: Маріанна Фумай, Італія, 67 хвилин, 2023, документальний. Кінострічка досліджує ситуацію щодо доступності абортів в Італії, Польщі та Мальті, висвітлює прояви солідарності з боку національних і міжнародних колективів і організацій, які працюють разом, щоб забезпечити право на самовизначення та репродуктивне здоров’я для тих, хто цього потребує.

• Офсайд: нерівна гра, режисура: Катя Штірнеман, Швейцарія, 14 хвилин, 2024, документальний. Режисерці урвався терпець: вона ставить під сумнів гендерні коди у спорті. Матеріали з її особистого сімейного архіву поєднуються зі знайденими відео. Коли старі коди руйнуються, із їхніх уламків постають нові питання.

• Наші щасливі фінали, режисура: Левон Бабаян, La Fille Renne, Франція, 6 хвилин, 2025, документальний, експериментальний. «Наші щасливі фінали» знято за мотивами щоденника транс*маскулінної людини, яка спостерігає, як під час переходу змінюється її власне бачення тіла та погляд інших на неї.

2. Берегти себе, берегти всіх

• Дорогий Лу Саліване, режисура: Ріс Ернст, США, 6 хвилин, 2014, експериментальний. Медитативний роздум про життя покійного транс-чоловіка й СНІД-активіста, що досліджує тілесне переплетення трансмаскулінної ґей- та ВІЛ-позитивної ідентичностей на основі архівних матеріалів.

• Рецепт для старійшини, режисура: Джей Ел Вайткроу, Канада, 6 хвилин, 2024, експериментальний/гібридно-художній. Стрічку присвячено жінкам корінних народів та дводухим людям, які живуть з ВІЛ/СНІД, а також громадським організаціям, що пропонують програми з підтримки культур корінних народів як засіб зцілення.

• Я бережу себе, авторства Las Indetectables, Макарени Родрігес, Освальдо Гусмана, Чилі, 6 хвилин, 2020, експериментальний. Фільм досліджує, як у контексті чилійського капіталістичного й неоліберального режиму переплітаються колоніальні парадигми здоров’я, релігійне почуття провини і стигматизація людей, які живуть з ВІЛ.

• Іще одна історія кохання. Жінки та СНІД, режисура: Деббі Дуґлас, Ґабріель Мікаллеф, Канада, 30 хвилин, 1990, ігровий. Фільм створено, щоб розвінчати міфи про ВІЛ і СНІД у жінок загалом і лесбійок зокрема.

• Та дитина зі $НІДом, режисура: Лілі Насименту, Іура Фернандес, Бразилія, 11 хвилин, 2023, документальний. Стрічка переосмислює заборонені спогади про те, що переживали й досі переживають діти з ВІЛ у Бразилії. Натхненний життям і дослідженнями Лілі Насименту (сценічне ім’я Ліріо Насименту), цей фільм – ритуал колективного зцілення, де біль перероджується в мову, забуття, спротив.

3. Кріпувати, жити, любити 

• Медитація спротиву, режисура: Сара Вайлі, Канада, 5 хвилин, 2024, документальний. Медитація на кріп-час і спротив, відзнята хронічно хворою режисеркою на плівку Super 8, проявлену вручну (переважно) в екологічний спосіб. Короткометражна стрічка розвінчує усталені уявлення про сутність хвороби, натомість подає інвалідність і кріп-час як природні форми опору капіталізму.

• Ложки (за Керолін Лазард), режисура: Джаміла Прауз, Велика Британія, 26 хвилин, 2023, експериментальний. Це відеоробота, основана на теорії ложок, що використовує ложки як візуалізацію розбіжності в запасах енергії між людьми з інвалідністю та людьми без інвалідності.

• Тут ми майже безсилі, режисура: Еріка Монде, Велика Британія, 19 хвилин, 2022, документальний.У цьому особистому документальному кіноесеї Еріка Монде досліджує власний шлях до діагнозу ендометріозу через спостереження за інвазивною рослиною – далекосхідною гречкою японською. І хвороба, і рослина розростаються у своїх середовищах, руйнуючи їх, на що в одному випадку реагують рішучими заходами, а в іншому – бездіяльністю. Це екофеміністична медитація на теми тіла, біології, турботи й контролю, що спонукає замислитися про те, що ми взагалі вважаємо «природним».

• Фарматанець безкінечності, режисура: Чаніка Светвілас, США, 2 хвилини, 2022, експериментальний. Чаніка Светвілас нанизала власну колекцію баночок з-під ліків на оцинкований дріт і скрутила у велику петлю нескінченності. У відео вона танцює разом зі своєю скульптурою поміж рядів аптеки мережі CVS, щоб поміркувати про побічні дії, точки перетину лікування, доступу до охорони здоров’я і стигматизації, а також про суперечності між ними.

• Спалах, режисура: Кіт Блемайр, Німеччина, 27 хвилин, 2023, експериментальний документальний. Цей, особистий і поетичний експериментальний документальний фільм, досліджує простори аутоімунних процесів у прагненні самостійності перед лицем медичної системи.

• 1. Вживаючи стигматизуючі терміни, ми вдаємося до їхнього переприсвоєння. Ця практика має на меті повернути упослідженим спільнотам агентність, отже – політизувати їхню ідентичність. Важливо: переприсвоєння є суто внутрішньою практикою упосліджених груп.

Друкувати