Анг

The Wretched on the Walls: A Fanonian Reading of a Revolutionary Albanian Orphanage

Стаття журналу
Genta Nishku
https://doi.org/10.52323/309702
Лютий 2020

Abstract

Using Franz Fanon’s “On Violence,” this paper analyzes dynamics of power and violence in Lulëkuqet mbi Mure / Red Poppies on Walls, a 1976 Albanian film about WWII anti-fascist resistance, told through the story of a group of orphans in Italian-occupied Albania. Fanon’s explication that the colonizer’s power is founded on force and maintained through violence, capitalist exploitation, dehumanization and compartmentalization, elucidates the film. His argument that decolonization is possible only through greater counter-violence is critical in understanding why the orphans use violent means to liberate themselves. The children’s struggle against the fascist orphanage directors is noticed and harnessed Communist Party members. I argue that though the Party’s guidance helps the children fight their subjugation, it also curbs their revolutionary potential. Thus, the didactic and propagandistic goals of Lulëkuqet mbi Mure allow only for a strict cold war dichotomy: one is either a fascist, capitalist and colonizer, or a communist, revolted colonized subject ready to take up arms. My engagement with the film, however, demonstrates that the children’s solidarity with one another and their subtle resistance prior to the communists’ intervention, gestured toward an alternative way of building community – one closer to Fanon’s ideas of a new humanism, even if it ultimately remains unrealized in the film.
Анг

A Heavy Word: Discourses on Albanian Sworn Virgins

Стаття журналу
Jeta (Jetim) Luboteni
https://doi.org/10.52323/329802
Листопад 2019

Abstract

This paper takes up the portrayal of burrnesha in media, where they are usually referred to as sworn virgins. Specifically, this paper utilizes news clips and informational videos accessible on YouTube in order to better understand the interplay of power dynamics between the West and Albania. The majority of these videos constitute a dominant discourse, aligned with most of the literature, that presents the custom of burrnesha as curious and anachronistic. This paper divides the pattern of Western engagement into four sub-themes: knowing, judging, finding, and dying. These themes are evident in the unequal power relations that allow the Western journalists to discover burrnesha, define them, and critique not only them, but Albanians and the Balkans more broadly. Indeed, the videos suggest that this practice is dying out on its own as the Balkans attempt to join modernity. The burrnesha themselves are understood as forced into a male role that punishes the breaking of the oath of celibacy by death. However, the burrnesha, when interviewed, form a counter-narrative by complicating the rigid picture put forth in the literature and media. While they show nuance in their respective motivations, all show satisfaction with their lives. Finally, this paper reflects upon the interplay of the Western gaze, and the ways in which Albanian media interacts with its own people. I argue that most Albanian media distances itself from the burrnesha in order to make claims of being civilized vis-à-vis the straggling burrnesha who remain an anomaly to progress.
УкрАнгMUL

«Расизм» проти «інтерсекційності»? Значення переплетених пригнічень у грецьких ЛГБТК+ дискурсах

Стаття журналу
Анна Карастатіс
Листопад 2019

Анотація

В цій статті я прагну очуднити концепт «расизму» шляхом вивчення його вжитку в соціолінгвістичному контексті ЛГБТКI+ активізму в Греції, де він фіґурує в значенні, що для англомовної аудиторії може видатися незвичним. У своєму дослідженні, присвяченому концептуалізації множинних пригнічень в контексті соціальних рухів Греції, я прагну зрозуміти зв’язок між часто вживаним терміном «расизм» - який є парасольковою категорією на позначення форм пригнічення, вкорінених не тільки в «расі», «етнічності» та «громадянстві» (себто, расизму, націоналізму, ксенофобії), але також в ґендері, ґендерній ідентичності та сексуальності (себто, сексизму, трансфобії і гомофобії) – і щораз більшим залученням «інтерсекційності» у дискурси різних рухів. У повсякденному вжитку, при звичному використанні слова «расизм» як парасолькового терміну залишається очевидним його етимологічний зв’язок з «расою», навіть коли воно позначає ширші режими домінування/підпорядкування, привілеїв/дискримінації. Якщо інтерсекційність передбачає, що пригнічення онтологічно множинні і їх можна аналітично відділити одне від одного, то «расизм» як парасольковий термін, схоже, рухається в протилежному керунку: він передбачає, що всі форми пригнічення мають спільне джерело, схожу онтологічну основу або породжують привілеї для тих само соціальних актор_ок, які застосовують схожі тактики в стосунку до пригноблених груп. У своєму дослідженні я вивчаю, яким чином інтерсекційність – багатокомпонентна теорія пригнічення, яка стверджує, що стосунки влади є множинними і не можуть бути зведені до одної спільної основи, хоч і можуть водночас співіснувати в досвіді пригнічених за кількома ознаками соціальних груп – пов’язана з використанням слова «расизм» як категорії боротьби у грецькій та інших поширених у Греції мовах, зокрема в албанській (racizmi) і арабській (eunsuria). В цій статті я вивчаю, як ці два вокабуляри – расизм й інтерсекційність – функціонують в дискурсах соціальних рухів, а також, як вони, з одного боку, формують активістські ідеї, підходи і теорії пригнічення, а з іншого, формуються ними. (Повний текст читайте англійською)

УкрАнгMUL

Гегемонія у пострадянській Грузії: типи націоналізмів і маскулінностей

Стаття журналу
Айя Берайя
Січень 2019

Анотація

Статтю присвячено політичній історії пострадянської Грузинської держави. Нова пострадянська національна держава постає і поступово перетворюється на політекономію ліберальної демократії та неоліберального капіталізму. В ході цих перетворень, Грузія віддаляється від Радянського Союзу і його наступниці Росії та набуває європейської ідентичності, що відбувається посередництвом дискурсу і практик національних політичних та економічних еліт. Дискурсивне виробництво цього гегемонного прозахідного націоналізму переплетено із виробництвом гегемонних маскулінностей. У цій статті я аналізую дискурси цих еліт і розглядаю три типи гегемонної маскулінності, які набувають своїх значень в процесі становлення національної незалежності, мілітаризації та неоліберальних реформ і політик. Ці нові маскулінності прагнуть витіснити старі, радянські гегемонні маскулінності в Грузії, внаслідок чого постає нова гегемонна культура і патріархат. Також, історичне домінування прозахідного націоналізму можна трактувати по-різному: хоча Грузія майже від початку відкрита до західної політичної системи (ліберальної демократії), можна виділити певні історичні поворотні моменти, з яких в Грузії починаються активні неоліберальні перетворення і (дискурсивне) набуття європейської ідентичності. (Повністю читайте англійською).

УкрАнгMUL

Чий фемінізм? Феміністичні рухи в Росії та «західна» культурна гегемонія

Стаття журналу
Ваня Соловей
Грудень 2018

Усі знають, що фемінізм – це «західний винахід», і якщо в Росії й існує фемінізм, то це просто калька із «Заходу». Такі уявлення поширені в панівних дискурсах, а іноді трапляються й усередині феміністичних спільнот. Та чи й справді російські фемінізми приречені вічно «наздоганяти» «західні»? У цьому есеї йтиметься про культурну гегемонію «Заходу» щодо фемінізму та різні способи критично взаємодіяти з нею; про те, чому феміністичнa «матчасть» спирається на «західні» теорії й на що інше вoнa може спиратися. (Повністю текст читайте російською).

УкрАнг

Привласнення фемінізму: ґендер, мілітаризм і Резолюція 1325 Ради Безпеки ООН

Стаття журналу
Анна Нікоґосян
Грудень 2017

Анотація

Резолюцію 1325 Ради Безпеки ООН часто називають історичною. Але, незважаючи на її революційний потенціал, я доводжу, що Резолюцію було створено посередництвом ґендерованих дискурсів, що уможливили її використання в мілітаристських цілях. З опертям на постструктуралістську феміністичну теорію міжнародних відносин, я розглядаю Резолюцію як дискурсивну практику і стверджую: те, як ООН концептуалізує й інтерпретує ґендер і безпеку, дає можливість державам використати радикальні наміри резолюції для легітимації та нормалізації мілітаристських практик і для замовчування анти-мілітаристської критики. Щоб оприявнити це, я вивчаю ґендеровані дискурси, що лежать в основі Резолюції, і показую два основні шляхи її мілітаризації (разом з наявними процесами мілітаризації в Республіці Вірменія). (Повністю статтю можна читати англійською і в перекладі українською).

Pages2