Фестиваль феміністичного кіно «Фільма» розпочнеться 23 листопада!

Цього року «Фільма» відзначить перший ювілей: фестиваль відбудеться впʼяте. Онлайн-трансляції триватимуть з 23 листопада до 7 грудня 2025 включно.
На сайті [1] фестивалю будуть доступні 15 стрічок у трьох програмах: сформованій на основі поданих заявок добірці «Змінити те, що не можна прийняти», ВІЛ-активістській програмі «Берегти себе, берегти всіх», а також створеній спільно з кінофестивалем RestFest [2] добірці «Кріпувати, жити, любити».

Стрічки з програми «Змінити те, що не можна прийняти» дають нам зрозуміти, що шляхи до радикально іншого справедливого майбутнього можливі завдяки активізму.

Добірка «Берегти себе, берегти всіх» пропонує подивитися на ВІЛ/СНІД не лише як на медичну тему, але також і як на простір для діалогу між поколіннями, культурами та тілами. Відібрані до програми стрічки відкривають простір для транс* і лесбійських історій, що рідко потрапляють у фокус кінематографу, хоча формують важливу частину глобальної боротьби з ВІЛ/СНІД – боротьби за видимість, гідність і любов. 

Фільми програми «Кріпувати, жити, любити», як зазначає співкуратор_ка програми Міріам Бек, представляють такий важливий, хоч і рідко зображуваний, погляд на життя людей з інвалідностями, хронічними захворюваннями, Глухих, Божевільних та/або Нейровідмінних1, показуючи, що їхній досвід розмаїтий, багатошаровий і прекрасний.

На сайті фестивалю доступні кураторські рефлексії про кожну програму.

Фестиваль відбувається переважно онлайн. Доступ до більшості фільмів – без територіальних обмежень та є безкоштовним. Усі фільми мають розгорнуті українські та англійські (SDH) субтитри. Для фільмів «Дорогий Лу Салліване», «Іще одна історія кохання. Жінки та СНІД», «Офсайд: нерівна гра» та «Витіснені» будуть доступні звукоописи українською мовою. Для всіх стрічок програми «Кріпувати, любити, жити» будуть доступні звукоописи українською та англійською мовами. 

До того ж «Фільма» знову влаштовує офлайн-покази з партнерськими ініціативами: у Кривому Розі з «Рівними в Кривому», в Одесі із «САД-Street Aid Daily», у Харкові зі «Сферою», а також із «Центром сучасної культури у Дніпрі» (розклад показів буде доступний на сайті). У рамках фестивалю відбудуться й закордонні офлайн-покази.

Під час перебігу фестивалю публікуватимуться інтерв’ю з автор_ками стрічок з усіх трьох програм, а також інтервʼю з українською ВІЛ-активісткою й феміністкою Лаймою Гейдар.

«Фільма» 2025 відбудеться за підтримки Rosa Luxemburg Stiftung в Україні, RFSL та в партнерстві з «Visual aids», «Доступне кіно» та RestFest.

Медійну підтримку фестивалю надають «Критика Феміністична», «Спільне» і «Хмарочос».

Детальніше про практики переприсвоєння та феміністичні / кріп-підходи до інвалідності можна прочитати в тексті олекси шевченко у нашому ґайді «Інклюзивна мова та інструменти доступності» [3].

Про фестиваль феміністичного кіно «Фільма»

Фестиваль створено 2021 року феміністичним колективом як спільний майданчик для фільмів, що відповідають принципам інтерсекційного фемінізму, антирасизму, антиколоніалізму, інклюзії та культури згоди. Розмови з автор_ками та персонаж_ками стрічок, а також дослідни_цями та активіст_ками – невіддільна частина програми.

Неієрархічний підхід. Фестиваль проводиться не на конкурсній основі та відкритий до кіноробіт усіх форматів, хронометражу та жанрів – ігрові, документальні, анімаційні, експериментальні фільми може бути показано в рамках тематичних програм. Усі фільми від дебютів та експериментального кіно до «класики» є для нас рівноцінними. Ми хочемо приділяти більше уваги темам і методам створення феміністичного кіно і розвивати взаємопідтримку серед однодум_иць незалежно від форм, із якими працюємо.

Безпека. Ми маємо на меті створити простір, вільний від мізогінії, трансфобії, расизму, гетеросексизму, ейблізму та інших форм пригнічення – простір, у якому можливий пошук точок перетину між потребами всіх вразливих груп, пошук взаєморозуміння та взаємопідтримки.

Програма фестивалю 2025

1. Змінити те, що не можна прийняти  

• Витіснені, режисура: Марина Я, Костянтин Малеонюк, Україна, 25 хвилин, 2025, документальний кіноесей. Для безпритульних міський простір стає місцем для життя. Вони живуть у парках, скверах, люках, закинутих будівлях. Місто стає домом. Лавка — ліжком, смітник — джерелом їжі, фонтани — душем. «Витіснені» — це історії бездомних людей Одеси про їхні сни, жахи, надії та тривоги.

• Кожен документ цивілізації, режисура: Татіана Масу Ґонсалес, Аргентина, 90 хвилин, 2024, експериметальний, документальний. Цей фільм — процес розкопок. Або ж розтин ландшафту там, де п’ятнадцять років тому держава забрала Люсіано Арруґу.

• Сестри, режисура: Маріанна Фумай, Італія, 67 хвилин, 2023, документальний. Кінострічка досліджує ситуацію щодо доступності абортів в Італії, Польщі та Мальті, висвітлює прояви солідарності з боку національних і міжнародних колективів і організацій, які працюють разом, щоб забезпечити право на самовизначення та репродуктивне здоров’я для тих, хто цього потребує.

• Офсайд: нерівна гра, режисура: Катя Штірнеман, Швейцарія, 14 хвилин, 2024, документальний. Режисерці урвався терпець: вона ставить під сумнів гендерні коди у спорті. Матеріали з її особистого сімейного архіву поєднуються зі знайденими відео. Коли старі коди руйнуються, із їхніх уламків постають нові питання.

• Наші щасливі фінали, режисура: Левон Бабаян, La Fille Renne, Франція, 6 хвилин, 2025, документальний, експериментальний. «Наші щасливі фінали» знято за мотивами щоденника транс*маскулінної людини, яка спостерігає, як під час переходу змінюється її власне бачення тіла та погляд інших на неї.

2. Берегти себе, берегти всіх

• Дорогий Лу Саліване, режисура: Ріс Ернст, США, 6 хвилин, 2014, експериментальний. Медитативний роздум про життя покійного транс-чоловіка й СНІД-активіста, що досліджує тілесне переплетення трансмаскулінної ґей- та ВІЛ-позитивної ідентичностей на основі архівних матеріалів.

• Рецепт для старійшини, режисура: Джей Ел Вайткроу, Канада, 6 хвилин, 2024, експериментальний/гібридно-художній. Стрічку присвячено жінкам корінних народів та дводухим людям, які живуть з ВІЛ/СНІД, а також громадським організаціям, що пропонують програми з підтримки культур корінних народів як засіб зцілення.

• Я бережу себе, авторства Las Indetectables, Макарени Родрігес, Освальдо Гусмана, Чилі, 6 хвилин, 2020, експериментальний. Фільм досліджує, як у контексті чилійського капіталістичного й неоліберального режиму переплітаються колоніальні парадигми здоров’я, релігійне почуття провини і стигматизація людей, які живуть з ВІЛ.

• Іще одна історія кохання. Жінки та СНІД, режисура: Деббі Дуґлас, Ґабріель Мікаллеф, Канада, 30 хвилин, 1990, ігровий. Фільм створено, щоб розвінчати міфи про ВІЛ і СНІД у жінок загалом і лесбійок зокрема.

• Та дитина зі $НІДом, режисура: Лілі Насименту, Іура Фернандес, Бразилія, 11 хвилин, 2023, документальний. Стрічка переосмислює заборонені спогади про те, що переживали й досі переживають діти з ВІЛ у Бразилії. Натхненний життям і дослідженнями Лілі Насименту (сценічне ім’я Ліріо Насименту), цей фільм – ритуал колективного зцілення, де біль перероджується в мову, забуття, спротив.

3. Кріпувати, жити, любити 

• Медитація спротиву, режисура: Сара Вайлі, Канада, 5 хвилин, 2024, документальний. Медитація на кріп-час і спротив, відзнята хронічно хворою режисеркою на плівку Super 8, проявлену вручну (переважно) в екологічний спосіб. Короткометражна стрічка розвінчує усталені уявлення про сутність хвороби, натомість подає інвалідність і кріп-час як природні форми опору капіталізму.

• Ложки (за Керолін Лазард), режисура: Джаміла Прауз, Велика Британія, 26 хвилин, 2023, експериментальний. Це відеоробота, основана на теорії ложок, що використовує ложки як візуалізацію розбіжності в запасах енергії між людьми з інвалідністю та людьми без інвалідності.

• Тут ми майже безсилі, режисура: Еріка Монде, Велика Британія, 19 хвилин, 2022, документальний.У цьому особистому документальному кіноесеї Еріка Монде досліджує власний шлях до діагнозу ендометріозу через спостереження за інвазивною рослиною – далекосхідною гречкою японською. І хвороба, і рослина розростаються у своїх середовищах, руйнуючи їх, на що в одному випадку реагують рішучими заходами, а в іншому – бездіяльністю. Це екофеміністична медитація на теми тіла, біології, турботи й контролю, що спонукає замислитися про те, що ми взагалі вважаємо «природним».

• Фарматанець безкінечності, режисура: Чаніка Светвілас, США, 2 хвилини, 2022, експериментальний. Чаніка Светвілас нанизала власну колекцію баночок з-під ліків на оцинкований дріт і скрутила у велику петлю нескінченності. У відео вона танцює разом зі своєю скульптурою поміж рядів аптеки мережі CVS, щоб поміркувати про побічні дії, точки перетину лікування, доступу до охорони здоров’я і стигматизації, а також про суперечності між ними.

• Спалах, режисура: Кіт Блемайр, Німеччина, 27 хвилин, 2023, експериментальний документальний. Цей, особистий і поетичний експериментальний документальний фільм, досліджує простори аутоімунних процесів у прагненні самостійності перед лицем медичної системи.

• 1. Вживаючи стигматизуючі терміни, ми вдаємося до їхнього переприсвоєння. Ця практика має на меті повернути упослідженим спільнотам агентність, отже – політизувати їхню ідентичність. Важливо: переприсвоєння є суто внутрішньою практикою упосліджених груп.