В своєму виступі ми показали, що цілі, задекларовані й лобійовані жіночими організаціями – відновлення суспільства загалом з особливою увагою до питань викорінення сексуального і гендерно-обумовленого насильства, роззброєння, встановлення миру й антимілітаристських цінностей – не віддзеркалені в ґендерно-мейнстримній складовій Резолюції 1325, всі питання тут зведено до залучення жінок в армію та поліцію. Те, як Pезолюцію 1325 імплементовано десятиліттями по завершенню воєн, показує, що надії і сподівання жіночих організацій не здійснилися. Держави-наступниці колишньої Югославії не лише не запровадили надійних і послідовних механізмів для встановлення справделивості і недопущення безкарності, відповідно UNSCR 1325 (пункт 11), але водночас використали ці механізми, аби просунути своєрідний правовий націоналізм. (Повністю читайте англійською [1]).